Ідеї для хлопців

(використання вторинної сировини)

https://www.youtube.com/watch?time_continue=15&v=ljbIEn3uV4g&feature=emb_logo

https://www.youtube.com/watch?v=YXOLdJTQCAY

https://www.youtube.com/watch?v=OBPg--_b-Ac

https://www.youtube.com/watch?v=DECaRGx-MfI

https://www.youtube.com/watch?v=WtgWVsdxOl8

https://www.youtube.com/watch?v=7bJbeMOxtYU

https://www.youtube.com/watch?v=4vwPuQx5tMw

Готуємось до Великодня

http://poradu.pp.ua/svoyimi-rukami/40601-yak-prikrasiti-velikodn-yaycya-top-10-dey-z-detalnimi-foto.html

http://poradu.pp.ua/svoyimi-rukami/16576-dekoruyemo-yaycya-na-velikden-svoyimi-rukami.html

http://poradu.pp.ua/svoyimi-rukami/45739-yayce-z-paperu-robimo-svoyimi-rukami-krasch-mayster-klasi-z-foto.html

Гаманець (пенал або клатч)

Доброго дня всім!

Сьогодні ми починаємо нову сторінку нашого навчання.

Проєкт № ...( це не важливо). Головне, щоб Ви хотіли вчитись та пізнавати нове!)))

Бажаю Всім натхнення та терпіння!

Ми все здолаємо і багато нового навчимося!

Проєкт №...: ГАМАНЕЦЬ (пенал або клатч)

Планування роботи з виготовлення виробу.

прошу до вашоі уваги "Етапи навчального проєктування"

ЕТАПИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЄКТУВАННЯ

Чи можна в умовах загальноосвітньої школи виконувати творчі проєкти? Очевидно, що так, проте вони матимуть певні відмінності у змісті та структурі. Розглянемо докладніше етапи навчального проєкту, який ви можете виконувати самостійно чи у співпраці з учителем або однокласниками.

Успішність та ефективність навчального проєктування теж забезпечується за умови правильної й послідовної, організаційно спланованої діяльності з виготовлення запланованого виробу. Зміст проєктування складається з таких етапів, які взаємопов'язані між собою й найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту, а саме: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний.

На кожному етапі має здійснюватися відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, які називаються стадіями (рис. 8).

Перший етап проєктування — організаційно - підготовчий, на якому постає важливе завдання — правильно вибрати об'єкт проектування, адже від цього залежить успіх подальшої роботи. На цьому етапі необхідно обрати і поставити проблему, усвідомити значення майбутнього виробу як для самого себе, так і загалом для суспільства, тобто визначитись у доцільності виконання проекту. Збирають інформацію стосовно обраної проблеми чи виробу, який проектуватимуть, використовуючи довідники, книги, журнали, каталоги, мережу Інтернет. Результатом роботи на цьому етапі може бути реферат з тієї проблеми, яка досліджується в обраному проекті. Проектувальники формують і пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти

Рис. 8. Етапи навчального проєктування

конструкції, визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найвдаліші параметри своєї майбутньої конструкції з огляду на умови використання, з власного досвіду та досвіду інших; аналізують різні варіанти конструкцій з метою виявлення параметрів і граничних вимог до об'єкта проектування.

Отже, цей етап проектування складається з таких стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, обґрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності (співпраці) є власний досвід, досвід учителя та однокласників, а також засоби масової інформації — журнали, книги, Інтернет тощо.

Наступний етап проектування — конструкторський . На цьому етапі проектувальники складають ескізи можливих варіантів майбутнього виробу, здійснюють функціональний і композиційний аналіз, на основі чого вибирають оптимальну форму чи конструкцію виробу, добирають матеріали та інструменти, визначають найдоцільнішу технологію виготовлення обраної конструкції, виконують економічні, екологічні та міні-маркетингові дослідження і вносять відповідні зміни (пошук недорогих матеріалів чи зменшення кількості виконуваних операцій під час планування технологічного процесу). На цьому етапі також розробляють робоче креслення чи ескіз, на основі якого буде виготовлено виріб.

Засобами діяльності є всі робочі інструменти і пристрої, якими користуються під час розроблення проекту.

Отже, конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізних варіантів (клаузура), розроблення конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з'єднання, обробка майбутнього виробу, економічне й екологічне обґрунтування, міні-маркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з погляду економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перш ніж щось виготовити, слід зважити, скільки коштуватиме пропонована робота, яким буде прибуток чи витрати на виготовлення виробу. Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Отже, потрібно знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів і водночас наділити її низкою переваг.

У проспекті творчого проекту на цьому етапі потрібно подати обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни, передбачуваних прибутку і можливих термінів реалізації.

Наступним моментом цього етапу є екологічна експертиза, де потрібно подати повну характеристику щодо екологічної безпеки виготовлення, не менш важливим є також обґрунтування використаної сировини.

На третьому етапі — технологічному — виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та оцінюють якість виробу. Засобами є інструменти та обладнання, що заплановані й передбачені у змісті технологічного процесу. Цей етап проектування складається з таких стадій, як виконання операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці.

На завершальному етапі здійснюють кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, виготовлену конструкцію порівнюють із запланованою. Виявлені недоліки та неполадки намагаються усунути. Виконану роботу аналізують, з'ясовують, чи досягнуто мети, яким є результат праці, роблять самооцінку спроектованого виробу.

На початку роботи слід визначити, який проект буде виконуватися — індивідуальний чи груповий. Якщо проект виконується парою або групою, то вони формуються за інтересами, розподіляються ролі й завдання відповідно до рівня знань, бажаної практичної діяльності в рамках проекту.

Етапи під час виконання творчих проектів можна простежити за схемою, зображеною на рис. 9.

Як відомо, в основі проекту лежить певна проблема, щоб її вирішити, людина повинна мати знання з різних галузей науки, а також володіти певними вміннями: інтелектуальними (робота з інформацією, її аналіз, узагальнення і висновки), творчими (вироблення ідеї, варіантів вирішення проблеми, прогнозування результатів), комунікативними (ведення дискусії, уміння слухати й чути співбесідника, обстоювати свою точку зору, висловлювати власну думку).

Реалізуючи проекти, варто пам'ятати, що кожен виріб, послугу можна виконати різними способами — варіантів вирішення кожного завдання є безліч. Тому, перш ніж розпочати виконання проекту, потрібно переконатись у тому, що обраний варіант найбільш технологічний, економічний, екологічний, відповідає вимогам дизайну, найбільше задовольняє вимоги школи, сім'ї чи ринку.

Рис. 9. Етапи виконання творчих проектів

https://history.vn.ua/pidruchniki/machacha-labor-training-service-types-of-work-8-class-2016/

https://history.vn.ua/pidruchniki/hodzicka-labor-training-8-class-2016/

Технічне конструювання швейного виробу

1. Як з картону зробити коробку?

2. Яке геометричне тіло нагадує пряма спідниця?

3. Як у кресленику спідниці конструктивно врахувати різницю між обхватом стегон та обхватом талії?

Поняття про розгортку та конструювання

Ви вже знаєте, що виготовлення швейного виробу починається зі знімання мірок. Після цього можна приступати до наступного етапу — побудови кресленика* виробу. Виникає питання: як? Адже фігура об’ємна, а кресленик виконується на площині. Одяг та його окремі деталі утворюють у готовому вигляді тримірну поверхню. Тому завдання конструювання — отримати з плаского матеріалу, наприклад тканини, оболонки об’ємних тіл, тобто побудувати розгортки деталей одягу.

Конструкція одягу — сукупність частин і деталей, виконаних з певних швейних матеріалів і з’єднаних між собою в єдине ціле, що має визначені форму, розміри, властивості.

Конструювання одягу — отримання на площині розгортки деталей одягу, який має складну об’ємно-просторову форму. При цьому об’ємно-просторова форма для конструктора найчастіше існує лише в задумі, уяві або в ескізі. Розгортка деталей одягу має бути такою, щоб у згорнутому вигляді забезпечити відповідність моделі задуму за формою та конструкцією.

Мал. 4.1. Розгортки геометричних тіл: а — розгортка куба; б — розгортка циліндра

Умовно будь-який об’ємний виріб можна перетворити на плаский у вигляді розгортки. Наприклад, коробка з-під цукерок або взуття була спочатку плоскою.

Із розгортками поверхонь ми часто маємо справу в повсякденному житті, на виробництві та в будівництві. Щоб виготовити футляр для книги, зшити чохол для валізи, покришку для волейбольного м’яча тощо, потрібно вміти будувати розгортки поверхонь призми, кулі та інших геометричних тіл.

Розгортка — розгорнута поверхня будь-якого геометричного тіла.

Для одних тіл розгортки можуть бути точними, для інших — наближеними. Точні розгортки мають усі багатогранники (призми, піраміди тощо), циліндричні й конічні поверхні (мал. 4.1).

Побудова кресленика прямої спідниці

Форму прямої спідниці можна порівняти із циліндром (мал. 4.2). Розгортка (а в даному випадку це викрійка для спідниці) буде мати прямокутну форму. Але якщо за таким креслеником виготовити спідницю, то вона не буде прилягати до фігури по лінії талії та боку, оскільки обхват по лінії талії завжди менший за обхват стегон. Для прибирання цієї різниці використовують конструктивний елемент — виточки, які будуються за певними розрахунками (мал. 4.3, с. 28). На прямій спідниці виточки роблять спереду, ззаду та збоку.

Мал. 4.2. Циліндрична форма спідниці

Мал. 4.3. Виточки на спідниці

Виточки — клиноподібні шви для надання виробу бажаної форми відповідно до фігури.

Виготовлення викрійки швейного виробу завжди починається з побудови кресленика.

Побудову кресленика можна спочатку виконати в зошиті. Для цього краще використовувати спеціальну лінійку закрійника, у якій сантиметрові поділки подані в масштабі 1 : 4, тобто зменшені в 4 рази. Лінійка має стандартні та зменшені поділки, але відкладати відрізки на кресленику слід по маленьких поділках (мал. 4.4).

Мал. 4.4. Лінійка закрійника

Крім лінійки для побудови кресленика використовують кутник, загострений простий олівець, гумку для стирання олівця та спеціальні лекала закрійника (мал. 4.5).

Мал. 4.5. Лекала закрійника

Запам’ятайте! Кресленик завжди виконується олівцем та з використанням лінійки!

Побудова кресленика швейного виробу відрізняється від побудови технічного кресленика. Для кресленика швейного виробу використовують спеціальні розрахунки за знятими мірками. Для зручності точки позначають літерами із числовими індексами. Але для побудов використовують ті самі лінії, що і в технічному кресленні (табл. 6).

Таблиця 6. Лінії кресленика та їх зображення

Назва	Зображення	Призначення і співвідношення товщин
Суцільна основна	————	Застосовується для проведення ліній видимого контуру. Товщину основної лінії приймають за одиницю й умовно позначають буквою b; b = 0,6-1,5 мм
Суцільна тонка	————	Застосовується для розмірних і виносних ліній. Товщина лінії b/3 і менше
Штрихова	— — —	Застосовується для зображення ліній невидимого контуру. Товщина штрихів від b/2 до b/3
Штрих-пунктирна	· — · — · —	Призначена для зображення осьових і центрових ліній. Товщина штрихів дорівнює b/3

Побудова кресленика прямої спідниці

Розглянемо послідовність побудови кресленика прямої спідниці. На прикладі для зручності всі розрахунки будуть зроблені за такими мірками:

• півобхват талії Ст = 34 см,

• півобхват стегон Сс = 48 см,

• довжина виробу (спідниці) Дв = 45 см,

• прибавка на вільне облягання спідниці по лінії талії Пт = 0,5 см,

• прибавка на вільне облягання по лінії стегон Пс = 1 см.

Зверніть увагу! Прибавки додають для зручності експлуатації виробу.

Під час побудови кресленика прямої спідниці будуть використовуватися літери відповідних конструктивних ліній. Лінію талії позначатиме літера Т, стегон — С, а низу — Н. Під час роботи слід використовувати правила побудови відрізків.

Якщо відрізок позначається Т1Т2, то це означає, що відрізок відкладається від точки Т1 до точки Т2. Оскільки фігура людини симетрична, а також з метою економії часу та паперу кресленик виконується на половину фігури.

Побудова кресленика прямої спідниці наведена в таблиці 7 на с.30. Роботу починають виконувати суцільною тонкою лінією.

Таблиця 7. Побудова кресленика прямої спідниці

Під час виконання побудови ви звернули увагу на те, що переднє полотнище спідниці трохи більше за заднє. Це робиться для того, щоб боковий шов не було видно спереду.

На готовому кресленику спідниці кожна лінія має свою назву (мал. 4.6). Їх слід запам’ятати і знати. Це допоможе під час розкрою.

Картинки по запросу "побудова креслення клинової спідниці"

Мал. 4.6. Лінії на кресленику

Технологія виготовлення швейних виробів

Художнє конструювання швейного виробу

1. Які ви знаєте види поясних виробів?

2. Що таке художнє конструювання?

3. як краще зобразити виріб?

4. Що необхідно зробити перед розкроєм, щоб поясний виріб добре сидів на фігурі?

Види поясних виробів

До асортименту жіночого, чоловічого та дитячого одягу належить легкий та верхній одяг. Увесь легкий одяг можна розділити на дві основні групи: поясні та плечові вироби.

Поясними називають вироби, які утримуються на лінії талії. Вони повністю чи частково покривають нижню частину фігури та ноги. До таких виробів належать різноманітні спідниці, брюки, шорти, спідниці-брюки, спідниці-шорти, бриджі*, лосини*, капрі* (мал. 3.1, с. 18).

Поясні вироби можуть бути частиною костюма, ансамблю або самостійним видом одягу.

Картинки по запросу "побудова креслення основи прямої спідниці"

Спідниця — один з найдавніших видів одягу. Сучасна мода на спідниці надзвичайно різноманітна. Лише за останні роки дизайнери винайшли більше десяти нових фасонів. Конструюванню, моделюванню та технології пошиття спідниць присвячено тисячі книжок в усьому світі. Сучасні моделі спідниць різноманітні не тільки за своїм дизайном, але й за видом тканин, що використовують для їх виготовлення, за способом оздоблення.

Сучасна мода пропонує спідниці різної довжини: короткі (міні), до колін, нижче колін (міді) і довгі до щиколоток (максі) — та з різною посадкою: із завищеною лінією талії, нормальною лінією талії, заниженою лінією талії (схема 2).

Технологія виготовлення швейних виробів

Інструкційна карта № 1.

Мірки для побудови креслення спідниці.

Таблиця 1

Мірка	Умовне позна-чення	Спосіб вимірювання	Значення, см	Мої мірки, см
Півобхват талії	Ст	Сантиметрова стрічка проходить горизонтально навколо тулуба по талії	30,7
Півобхват стегон	Сс	Сантиметрова стрічка проходить по найвищих точках сідниць і з’єднується спереду з урахуванням опуклості живота	43,2
Довжина виробу	Дв	Сантиметрова стрічка проходить по середині спини від лінії талії до потрібної довжини	45

Прибавки на облягання.

Таблиця 2

Ділянка	Прибавки, см, на облягання
Ділянка	щільне	середнє	вільне
Півобхват талії	0,5...0,7	1,0	1,0...1,5
Півобхват стегон	1,0	1,5...2,0	2,5...3,0

Інструкційна карта №2

Побудова креслення основи спідниці.

Мірки та припуски: Мої мірки та припуски:

Ст = 30,7 см Пт = 1 см Ст = ... см Пт = ... см

Сс = 43,2 см Пс = 2 см Сс = ...см Пс = ... см

Дв = 45 см Дв = ...см

Послідовність побудови креслення основи спідниці.

Таблиця 3

№ п/п	Операція	Умовне позна- чення	Розрахункова формула	Числовий розрахунок, см
1	Побудуйте прямий кут з вершиною в точці Т	Т
2	Відкладіть довжину спідниці	ТН	ТН=Дс+1	45+1=46
3	Намітьте положення лінії стегон (точка С)	ТС	16…18	17
4	Від знайдених точок С і Н проведіть горизонтальні лінії
5	Відкладіть ширину спідниці по лінії стегон	СС₁	СС₁=Сс+Пс	43,2+2=45,2
6	Через точку С₁проведіть вертикальну лінію. Позначте точку перетину її з лінією низу літерою Н₁, а з лінією талії – Т₁
7	Визначте ширину задньої пілки на рівні стегон	СС₂	СС₂=(Сс+Пс):2-1	(43,2+2):2-1= =21,6
8	Через точку С₂проведіть вертикальну лінію. На її перетині з лінією низу поставте літеру Н₂ , з лінією талії-Т₂
9	Зависьте боковий зріз по лінії талії та оформіть креслення	Т₂Т₂₁	Т₂Т₂₁=1...1,5	1
10	Визначте положення задньої виточки	СС₃	СС₃=0,4хСС₂	0,4х21,6=8,6
11	Визначте положення передньої виточки	С₁С₄	С₁С₄=0,4хС₁С₂	0,4х23,6=9,4
12	З точок С₃С₄ поставте перпендикуляри, на перетині яких з лінією талії поставте точки Т₃, Т₄
13	Розрахуйте суму розхилів виточок		Сума розхилів виточок=(Сс+Пс)-(Ст+Пт)	(43,2+2)- -(30,7+1)= =45,2-31,7= =13,5
14	Розрахуйте розхил бокової виточки		0,5х(Сс+Пс)-(Ст+Пт)	0,5х13,5=6,7
15	Від точки Т₂₁ліворуч і праворуч відкладіть по половині розхилу бокової виточки. Відкладіть від точки Т₂₁ вниз довжину бокової виточки.		14	14
16	Розрахуйте розхил задньої виточки		0,35х(Сс+Пс)-(Ст+Пт)	0,35х13,5=4,7
17	Від точки Т₃ праворуч і ліворуч відкладіть по половині розхилу задньої виточки
18	Визначте кінець задньої виточки	С₃С₅	5...10	10
19	Побудовані точки сполучіть прямими, продовживши їх до лінії талії ТТ₂₁
20	Розрахуйте розхил передньої виточки		0,15х(Сс+Пс)-(Ст+Пт)	0,15х13,5=2
21	Від точки Т₄ праворуч і ліворуч відкладіть по половині розхилу передньої виточки
22	Визначте кінець передньої виточки	С₄С₆	5...10	10
23	Побудовані точки сполучіть прямими з лінією Т₂₁Т₄
24	Оформіть лінію талії на кресленні ввігнутими лініями
25	Від Н₂ ліворуч і праворуч відкладіть по 2...4см для розширення низу спідниці	Н₂3, Н₂4	2...4	3
26	Від точок 3, 4 вгору поставте перпендикуляри	3Н_3, 4Н₄	1...2	1
27	Оформіть лінію низу й боку		1...2	1

https://www.rukodelnye-idei.ru/needlework/sewing/yubki-s-dekorativnymi-volanami-modelirovanie.html?fbclid=IwAR06o6PTNYVaNXzz8bqroIwBOhFqqaJyQGBom0O4F4pPThsDF32mYqXNaGg

Побудова кресленика клинової спідниці

Клинові спідниці (мал. 4.7) тривалий час зберігають свою популярність. Вертикальні лінії такої спідниці роблять фігуру стрункішою.

Мал. 4.7. Спідниця з клинів

Якщо подивитися на малюнки із зображенням клинових спідниць, то можна побачити що вони відрізняються від прямих спідниць не тільки ззовні, а й за конструкцією. Зазвичай такі спідниці складаються з 4, 6, 8, 10, 12 клинів, але їх кількість може бути й іншою (мал. 4.8).

Мал. 4.8. Спідниці з різної кількості клинів: а — шести; б — восьми

Спідниці з клинів мають певні особливості:

• складаються з певної кількості клинів, найчастіше парної;

• щільно облягають фігуру по лінії талії та стегон, а до лінії низу розширюються;

• якщо кількість клинів парна, то застібка розташовується збоку, а якщо непарна — то ззаду.

Для побудови кресленика клинової спідниці необхідно знати мірки та визначитися з кількістю клинів. Особливістю побудови кресленика такої спідниці є те, що всі клини однакові, тож достатньо побудувати тільки один. Для розрахунків використовуються мірки повних об’ємів — обхвату талії От та обхвату стегон Ос.

Розглянемо послідовність побудови кресленика клинової спідниці (табл. 8).

На прикладі для зручності всі розрахунки будуть зроблені для шестиклинової спідниці за такими мірками:

От = 68 см, Ос = 96 см, Дв = 45 см, Пт = 0,5 см, Пс = 1 см.

Таблиця 8. Побудова кресленика клинової спідниці

Побудова кресленика спідниці «напівсонце»

Для спідниці «напівсонце» весь обхват талії має поміститися тільки на половині кола (табл. 10). Отже: пR = От, де От — обхват талії, п = 3,14. R = От : п.

На прикладі побудови всі розрахунки будуть зроблені за такими мірками: От = 68 см, Дв = 45 см.

Таблиця 10. Побудова кресленика спідниці «напівсонце»